КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД В СТРУКТУРІ МОДЕЛІ ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Go down

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД В СТРУКТУРІ МОДЕЛІ ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Post by Admin on Wed Mar 14, 2018 12:03 pm

Л. Б. Волошко
кандидат педагогічних наук, доцент,
доцент кафедри фізичного виховання, спорту та здоров’я людини
ПолтНТУ імені Юрія Кондратюка, Україна

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД В СТРУКТУРІ МОДЕЛІ ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Нові соціально-економічні реалії сучасного національного ринку праці вимагають необхідного кадрового забезпечення як першочергової умови його ефективного функціонування та подальшої інтеграції з європейськими структурами, адаптованими до загальноприйнятих стандартів діяльності. У цьому зв’язку актуалізується проблема дослідження компетентнісного підходу в системі вищої освіти, оскільки стрижньовим показником рівня кваліфікації сучасного фахівця має бути його висока професійна компетентність.
Високий рівень компетентності спеціалістів розглядається як найважливіша конкурентна перевага одних держав над іншими. Цей факт відображається у політиці практично всіх високо розвинутих країн світу у форматі цільових національних програм (норвезька програма «Реформа компетентності», французька програма з розвитку інформаційної компетентності PAGSI). Компетентнісний підхід реалізований у багатьох країнах світу на рівні національних освітніх стандартів і є пріоритетом гарантованої якості освіти [1].
В Україні термін „компетентність” в основному набув поширення у сенсі реалізаційні знання, уміння й навички, але в більшості випадків цим терміном користуються інтуїтивно, характеризуючи достатній рівень кваліфікації фахівця. Але цього за мало. Отже, слід визначитися, які існують підходи до вивчення феномена професійної компетентності і що передбачає компетентнісний підхід.
Поняття компетентність перетерпіло цікаву еволюцію. Так, у великій радянській енциклопедії (1973) компетентність – похідне від слова «competo» – спільно досягаю. Радянський енциклопедичний словник (1983) пояснив, що термін компетентність – означає досягаю (колективізм почав уступати індивідуалізму).
У лексику професійної освіти нові терміни – компетентність, компетенції, кваліфікації – уперше вперше введені всередині 80-х років ученими Європейського Союзу. На початку 90-х років Міжнародною організацією праці запроваджується близьке за змістом до поняття „професійна компетентність” є поняття „компетенції”.
Цікавим є той факт, що протягом 40-річної еволюції терміну компетентність жодного разу з ним не зв’язували поняття інтелект, можливо це пов’язано з тим, що суворого наукового визначення та методів оцінки інтелекту до сих пір не існує, хоча в західних країнах оцінка рівня компетентності включає тестові IQ-методики Айзенка [3].
Існують різні підходи до визначення суті професійної компетентності. Журнал Competency регулярно публікує огляди застосування компетенцій. Компетенції у більшості випадків базуються на індикаторах поведінки. Європейський підхід зосереджений на визначені стандарту-мінімуму, який повинен досягти фахівець, а американська модель визначає, що повинен зробити фахівець, щоб досягти найвищої ефективності. У Європейському підході взятий орієнтир на впровадження систем менеджменту якості освіти , що відповідають вимогам міжнародних стандартів ISO 9001:2000. У деяких країнах (Франція) особливе значення приділяється когнітивним компетенціям – компоненту професійної компетентності, що включає усвідомлену манеру фахівця приймати рішення при здійсненні професійної діяльності (у невизначених автономних умовах).
Словник професійної освіти визначає компетентність як сукупність знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: уміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію. Компетентним є фахівець, який володіє великим обсягом знань, умінь і навичок у певній сфері, що дозволяють йому виконувати не лише стандартні професійні функції, а й реалізувати творчі та інноваційні можливості.
До обов’язкових критеріїв професійної компетентності студентів науковці відносять знання, уміння та навички, що забезпечують виконання професійної діяльності на сучасному рівні досягнень науки та техніки, розвинуте професійне мислення.
Отже, поняття „компетентність” має складний ємкісний зміст, оскільки охоплює різноманітні сторони особистості та інтегрує її різні характеристики, що можуть бути предметом вивчення різних наук. На користь такого погляду свідчать численні наукові праці, в яких розглядаються різні види компетентності людини: громадянська, життєва, конфліктологічна, емоційна, етична, соціальна, інформаційна, правова, професійна, управлінська.
Аналіз літератури показує, що існують різні підходи до класифікації видів професійної компетентності. Зокрема, розрізняють наступні види компетентності: 1) спеціальну – професійні знання, уміння, навички; 2) соціальну – володіння навичками спільної (групової, кооперативної) професійної діяльності, співробітництва, прийнятими у професії прийомами професійного спілкування, а також соціальну відповідальність за результати професійних дій; 3) особистісну – володіння прийомами особистісного саморозвитку, засобами протистояння професійним деформаціям; 4) індивідуальну – володіння прийомами самореалізації в рамках професії, готовність до професійного росту, протидія професійному старінню [1].
У сучасному суспільстві істотно змінюються вимоги до соціально-професійних функцій працівників, зокрема, виявляються надзвичайно актуальними такі якості, як практичний інтелект, організованість, комунікативність, самостійність, відповідальність. Виходячи з цього, Е.Ф. Зеер [2] уводить поняття „метапрофесійні якості”, під якими розуміє здібності, властивості особистості, що визначають продуктивність професійної діяльності її як фахівця. Автор виділяє дві групи метапрофесійних якостей: 1) вузького радіусу дії, що є специфічними у професіях типу: людина − людина, людина − техніка,; 2) широкого радіусу функціонування (пізнавальні, регуляторні, комунікативні якості), необхідні при виконанні різноманітних видів соціально-професійної діяльності.
Під професійною компетентністю майбутніх фахівців ми розуміємо відносно сталу структуру професійної самосвідомості та інтегральну характеристику діяльності фахівця, що включає три компоненти: когнітивний – володіння спеціальними знаннями; операційний – здатність до їх реалізації на практиці через сформовану систему спеціальних умінь і навичок; аксіологічний – інтеріоризація системи професійних цінностей як норма професійної діяльності, що була засвоєна в ході професійно-практичної підготовки студентів.
Отже, професійна компетентність майбутнього фахівця може бути представлена у вигляді функції: ПК = f (ПКК, ПКО, ПКА), де f – знак функції, ПК – професійна компетентність; ПКК, ПКО, ПКА – окремі параметри цієї інтегральної характеристики (відповідно когнітивний, операційний, аксіологічний компоненти) [1].
В оцінці компетентності студента слід урахувати комплексний підхід, який передбачає врахування структурних і функціональних критеріїв. До функціональних критеріїв відносять процесуальні характеристики діяльності: темп, інтенсивність, різноманіття прийомів і дій, які використав суб’єкт при виконанні роботи, а також результативні характеристики цієї діяльності: рівень і якість результатів у цільовій діяльності за встановлений час. В якості структурних критеріїв компетентності виступають знання, уміння, навички, досвід діяльності, спрямованість особистості, мотиви діяльності, здібності.
Відсутність загально визначеної концепції структури компетентності суб’єкта діяльності призводить до того, що в стандартах освіти, в науковій літературі представлений величезний спектр видів компетентності, однак чітко не визначена інваріативна основа – властивість фахівця, що не змінюється при зміні умов, в яких він функціонує. У ході дослідженні інваріантних складових компетентності ми виходили з того, що компетентним є суб’єкт діяльності, який прагне до діяльності («хоче»), готовий до цієї діяльності («може»), виконує діяльність («робить») відповідально та на високому професійному рівні («добре»). Складова «хоче» - це мотив діяльності. Сфера компетентності «може» - це знання, уміння, навички. Така важлива складова «робить» об’єднує в ціле два аспекти активності суб’єкта – потенціал та його реалізація в умовах ситуації. Завдання викладача успішно поєднати ці дві складові.
У цьому зв’язку ми розробили модель професійної компетентності студента з виділенням фахової і загальної складових професійної компетентності. У структурі професійної компетентності майбутніх фахівців виділено дві основні складові: фахову та загальну компетентність. Професійна компетентність дозволяє успішно вирішувати три класи задач професійної діяльності: стереотипні, діагностичні та евристичні, що передбачені нормативно-правовими документами вищої школи. Загальна компетентність є важливою для успішного вирішення основних видів задач діяльності: професійних, соціально-виробничих і соціально-побутових, які можуть вирішуватися на різних рівнях складності.
Складовими цілісної моделі формування професійної компетентності майбутніх фахівців виступають три взаємопов’язані блоки, що відображують прогнозований кінцевий результат професійної підготовки студентів – рівень їх професійної компетентності: 1) блок особливостей професійної підготовки фахівців; 2) блок соціально-психологічних особливостей фахівців; 3) блок передбаченої професійної взаємодії.
Безумовно, представлені підходи не вичерпують все різноманіття варіантів визначення змістовних і структурних компонентів професійної компетентності, однак, її моделювання для спеціаліста дозволяє оптимізувати процес підготовки фахівців, забезпечити високоефективні результати навчально-виховного процесу у ВНЗ.
Список використаних джерел
1. Волкова Н. Н. Профессиональная компетентность специалистов : критерии оценки / Н. Н. Волкова, Л. Б. Волошко. – Москва – Полтава: Техсервис, 2007. – 318 с. 2. Зеер Э. Ф. Модернизация профессионального образования : компетентностный подход / Э. Ф. Зеер // Образование и наука. - 2004. - № 3 (27). – С. 17-23. 3. Поваренков Ю. П. Психологическое содержание профессионального становления человека / Ю. П. Поваренков. – М.: Изд-во УРАО, 2002. – 160 с.

Admin
Admin

Posts : 72
Join date : 2018-03-13

View user profile http://sychasnematerialozn.forumotion.com

Back to top Go down

EFFECTIVENESS OF USING COMPUTERS FOR LANGUAGE TRAINING OF HIGHLY COMPETITIVE SPECIALISTS

Post by Admin on Wed Mar 14, 2018 12:04 pm

V. L. Ishchenko
Candidate of Philology, Associate Professor
Poltava University of Economics and Trade, Ukraine, Poltava
valentinaishchnko@yahoo.com
V.I. Voskoboinyk
Candidate of Philology, Associate Professor
Poltava University of Economics and Trade, Ukraine, Poltava
suc7us@ukr.net

EFFECTIVENESS OF USING COMPUTERS FOR LANGUAGE TRAINING OF HIGHLY COMPETITIVE SPECIALISTS

Language is an important tool that we use to communicate with other people in our daily and working lives. Foreign languages are really vital and play an important part in the sphere of business. In the business environment, foreign languages are necessary for internal and external communication, getting a good job, and understanding other cultures. Good communication in a foreign language becomes so crucial in today’s world owing to the impact of globalization. For global competitors, the most important factor is the ability to communicate on a wider, quicker and clearer basis. Understanding the roles of a foreign language will be beneficial because it assists understanding of conversations, communications and negotiations between business people and foreign customers. Businessmen can run international businesses more smoothly with the use of foreign languages and their foreign customers will feel more satisfied. In business, not only speaking and listening skills are important but also other skills including reading, writing and negotiating are necessary. Any foreign language can be used in business depending on customers and the nature of business and the market involved.
A communicative approach as an innovative way to teach English for business students has been put forth around the world recently. It is not exclusively concerned with face-to-face oral communication. The principles of a communicative approach involve the use of different innovative teaching techniques, including computer-based language learning. The use of computers in class is especially critical for teaching business-oriented disciplines because today’s graduates need both computer and language skills in order to succeed in this fiercely competitive marketplace.
Using a computer, the Internet in particular, influences the students’ attitude to learning a foreign language efficiently. It encourages spending more hours with English finding necessary information or doing some interesting tasks and tests.
First of all, computer-based learning encompasses a wide selection of CD-ROM resources which contain a lot of very interesting programs. CD-ROMs are an effective way of teaching because they enable students to combine tasks presented by different native speakers by means of texts, charts, sounds, animation and video. They are based on a communicative approach as they allow students to create a real-life situation. CD-disks increase effectiveness of teaching English due to the fact that students can get necessary information, refresh some rules, ask a computer for help any time they need it. That is, CD-disks provide feedback in the form of a dialogue between a student and a computer.
It’s worth mentioning, that working with CD-ROMs enables students to work independently on their own using individual speed and preferred sequence of tasks and material. Taking into account students’ psychological peculiarities it is rather important because it influences the process of mastering English greatly.
Secondly, computers are used effectively for e-learning which is commonly referred to as an intentional use of computer information and communications technology for learning foreign languages. It is very convenient for students to access learning at any time, from any place. E-learning is a kind of cooperative learning. It reduces the amount of expenses (travel time and travel costs for students). All activities are done by internet with the help of different professors from different places. E-learning gives students the opportunity to learn more than one major or specialty. Computer technologies are a basic enabler of e-learning.
Thirdly, computers offer students an enormous amount of Internet resources: text, educational, advertising and media ones. Students can work with professional tasks connected with their future professions. Computers provide authentic professional materials so students can see how the language can be applied for solving professional situations.
Thus using computer technology has the following advantages:
- Students’ motivation and involvement in learning ESP increase. Computer technologies make the process of learning foreign languages more interesting, dynamic and appealing to students. They allow using online games as a language teaching device. Games are more attractive for learners and make the learning process more efficient. When students are attracted by the actions, sounds and pictures, they try to imitate them (intonation, behaviour, body language).
- Students can use the latest information sources in English from the Internet such as on-line periodicals, an interactive study guide, current events articles, tests and exercises, research centre, different patterns of documents. The Internet is a great easily accessible source of getting information to work on-line independently/ in the university computer lab or at home/; students can check their answers and analyze their mistakes while doing on-line exercises and tests getting a feedback from a computer; students can extend their outlook by looking through different information resources; students’ analytical and diagnostic skills are developed as they are required to choose necessary information and then generalize it.
- Students can get deeper understanding of different cultures through communication with native speakers via chat rooms and emails. They can develop their communicative competency while familiarizing with different cultures and strengthening their language skills: listening, speaking, reading and writing. Due to blogs, emails and chat rooms, learners are able to enhance both their accuracy and fluency in a foreign language.
- Computer technologies allow using electronic dictionaries, glossaries directories and electronic glosses/annotations in teaching English. It saves a lot of time while learning a foreign language.
Thus, computers are a necessary and useful tool in teaching foreign languages. A computer mediated environment makes the learning process more motivated, enjoyable and successful. Computer-based learning develops students’ four main language skills necessary for their success in this fiercely competitive marketplace.

Admin
Admin

Posts : 72
Join date : 2018-03-13

View user profile http://sychasnematerialozn.forumotion.com

Back to top Go down

Re: КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД В СТРУКТУРІ МОДЕЛІ ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Post by Admin on Wed Mar 14, 2018 2:23 pm

Admin wrote:Л. Б. Волошко
кандидат педагогічних наук, доцент,
доцент кафедри фізичного виховання, спорту та здоров’я людини
ПолтНТУ імені Юрія Кондратюка, Україна
КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД В СТРУКТУРІ МОДЕЛІ ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Нові соціально-економічні реалії сучасного національного ринку праці вимагають необхідного кадрового забезпечення як першочергової умови його ефективного функціонування та подальшої інтеграції з європейськими структурами, адаптованими до загальноприйнятих стандартів діяльності. У цьому зв’язку актуалізується проблема дослідження компетентнісного підходу в системі вищої освіти, оскільки стрижньовим показником рівня кваліфікації сучасного фахівця має бути його висока професійна компетентність.
Високий рівень компетентності спеціалістів розглядається як найважливіша конкурентна перевага одних держав над іншими. Цей факт відображається у політиці практично всіх високо розвинутих країн світу у форматі цільових національних програм (норвезька програма «Реформа компетентності», французька програма з розвитку інформаційної компетентності PAGSI). Компетентнісний підхід реалізований у багатьох країнах світу на рівні національних освітніх стандартів і є пріоритетом гарантованої якості освіти [1].
В Україні термін „компетентність” в основному набув поширення у сенсі реалізаційні знання, уміння й навички, але в більшості випадків цим терміном користуються інтуїтивно, характеризуючи достатній рівень кваліфікації фахівця. Але цього за мало. Отже, слід визначитися, які існують підходи до вивчення феномена професійної компетентності і що передбачає компетентнісний підхід.
Поняття компетентність перетерпіло цікаву еволюцію. Так, у великій радянській енциклопедії (1973) компетентність – похідне від слова «competo» – спільно досягаю. Радянський енциклопедичний словник (1983) пояснив, що термін компетентність – означає досягаю (колективізм почав уступати індивідуалізму).
У лексику професійної освіти нові терміни – компетентність, компетенції, кваліфікації – уперше вперше введені всередині 80-х років ученими Європейського Союзу. На початку 90-х років Міжнародною організацією праці запроваджується близьке за змістом до поняття „професійна компетентність” є поняття „компетенції”.
Цікавим є той факт, що протягом 40-річної еволюції терміну компетентність  жодного разу з ним не зв’язували поняття інтелект, можливо це пов’язано з тим, що суворого наукового визначення та методів оцінки інтелекту до сих пір не існує, хоча в західних країнах оцінка рівня компетентності включає тестові IQ-методики Айзенка [3].
Існують різні підходи до визначення суті професійної компетентності. Журнал Competency регулярно публікує огляди застосування компетенцій. Компетенції у більшості випадків базуються на індикаторах поведінки. Європейський підхід зосереджений на визначені стандарту-мінімуму, який повинен досягти фахівець, а американська модель визначає, що повинен зробити фахівець, щоб досягти найвищої ефективності. У Європейському підході взятий орієнтир на  впровадження систем менеджменту якості освіти , що відповідають вимогам міжнародних стандартів ISO 9001:2000. У деяких країнах (Франція) особливе значення приділяється когнітивним компетенціям – компоненту професійної компетентності, що включає усвідомлену манеру фахівця приймати рішення при здійсненні професійної діяльності (у невизначених автономних умовах).
Словник професійної освіти визначає компетентність як сукупність знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: уміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію. Компетентним є фахівець, який володіє великим обсягом знань, умінь і навичок у певній сфері, що дозволяють йому виконувати не лише стандартні професійні функції, а й реалізувати творчі та інноваційні можливості.
До обов’язкових критеріїв професійної компетентності студентів науковці відносять знання, уміння та навички, що забезпечують виконання професійної діяльності на сучасному рівні досягнень науки та техніки, розвинуте професійне мислення.
Отже, поняття „компетентність” має складний ємкісний зміст, оскільки охоплює різноманітні сторони особистості та інтегрує її різні характеристики, що можуть бути предметом вивчення різних наук. На користь такого погляду свідчать численні наукові праці, в яких розглядаються різні види компетентності людини: громадянська, життєва, конфліктологічна, емоційна, етична, соціальна, інформаційна, правова, професійна, управлінська.
Аналіз літератури показує, що існують різні підходи до класифікації видів професійної компетентності. Зокрема, розрізняють наступні види компетентності: 1) спеціальну – професійні знання, уміння, навички; 2) соціальну – володіння навичками спільної (групової, кооперативної) професійної діяльності, співробітництва, прийнятими у професії прийомами професійного спілкування, а також соціальну відповідальність за результати професійних дій; 3) особистісну – володіння прийомами особистісного саморозвитку, засобами протистояння професійним деформаціям; 4) індивідуальну – володіння прийомами самореалізації в рамках професії, готовність до професійного росту, протидія професійному старінню [1].
У сучасному суспільстві істотно змінюються вимоги до соціально-професійних функцій працівників, зокрема, виявляються надзвичайно актуальними такі якості, як практичний інтелект, організованість, комунікативність, самостійність, відповідальність. Виходячи з цього, Е.Ф. Зеер [2] уводить поняття „метапрофесійні якості”, під якими розуміє здібності, властивості особистості, що визначають продуктивність професійної діяльності її як фахівця. Автор виділяє дві групи метапрофесійних якостей: 1) вузького радіусу дії, що є специфічними у професіях типу: людина − людина, людина − техніка,; 2) широкого радіусу функціонування (пізнавальні, регуляторні, комунікативні якості), необхідні при виконанні різноманітних видів соціально-професійної діяльності.
Під професійною компетентністю майбутніх фахівців ми розуміємо відносно сталу структуру професійної самосвідомості та інтегральну характеристику діяльності фахівця, що включає три компоненти: когнітивний – володіння спеціальними знаннями; операційний – здатність до їх реалізації на практиці через сформовану систему спеціальних умінь і навичок; аксіологічний – інтеріоризація системи професійних цінностей як норма професійної діяльності, що була засвоєна в ході професійно-практичної підготовки студентів.
Отже, професійна компетентність майбутнього фахівця може бути представлена у вигляді функції: ПК = f (ПКК, ПКО, ПКА), де f – знак функції, ПК – професійна компетентність; ПКК, ПКО, ПКА – окремі параметри цієї інтегральної характеристики (відповідно когнітивний, операційний, аксіологічний компоненти) [1].
В оцінці компетентності студента слід урахувати комплексний підхід, який передбачає врахування структурних і функціональних критеріїв. До функціональних критеріїв відносять процесуальні характеристики діяльності: темп, інтенсивність, різноманіття прийомів і дій, які використав суб’єкт при виконанні роботи, а також результативні характеристики цієї діяльності: рівень і якість результатів у цільовій діяльності за встановлений час. В якості структурних критеріїв компетентності виступають знання, уміння, навички, досвід діяльності, спрямованість особистості, мотиви діяльності, здібності.
Відсутність загально визначеної концепції структури компетентності суб’єкта діяльності призводить до того, що в стандартах освіти, в науковій літературі представлений величезний спектр видів компетентності, однак чітко не визначена інваріативна основа – властивість фахівця, що не змінюється при зміні умов, в яких він функціонує. У ході дослідженні інваріантних складових компетентності ми виходили з того, що компетентним є суб’єкт діяльності, який прагне до діяльності («хоче»), готовий до цієї діяльності («може»), виконує діяльність («робить») відповідально та на високому професійному рівні («добре»). Складова «хоче»  - це мотив діяльності. Сфера компетентності «може» - це знання, уміння, навички. Така важлива складова «робить» об’єднує в ціле два аспекти активності суб’єкта – потенціал та його реалізація в умовах ситуації. Завдання викладача успішно поєднати ці дві складові.
У цьому зв’язку  ми розробили модель професійної компетентності  студента з виділенням фахової і загальної складових професійної компетентності. У структурі професійної компетентності майбутніх фахівців виділено дві основні складові: фахову та загальну компетентність. Професійна компетентність дозволяє успішно вирішувати три класи задач професійної діяльності: стереотипні, діагностичні та евристичні, що передбачені нормативно-правовими документами вищої школи. Загальна компетентність є важливою для успішного вирішення основних видів задач діяльності: професійних, соціально-виробничих і соціально-побутових, які можуть вирішуватися на різних рівнях складності.
Складовими цілісної моделі формування професійної компетентності майбутніх фахівців виступають три взаємопов’язані блоки, що відображують прогнозований кінцевий результат професійної підготовки студентів – рівень їх професійної компетентності: 1) блок особливостей професійної підготовки фахівців; 2) блок соціально-психологічних особливостей фахівців; 3) блок передбаченої професійної взаємодії.
Безумовно, представлені підходи не вичерпують все різноманіття варіантів визначення змістовних і структурних компонентів професійної компетентності, однак, її моделювання для спеціаліста дозволяє оптимізувати процес підготовки фахівців, забезпечити високоефективні результати навчально-виховного процесу у ВНЗ.

Список використаних джерел
1. Волкова Н. Н. Профессиональная компетентность специалистов : критерии оценки / Н. Н. Волкова, Л. Б. Волошко. – Москва – Полтава: Техсервис, 2007. – 318 с. 2. Зеер Э. Ф. Модернизация профессионального образования : компетентностный подход / Э. Ф. Зеер // Образование и наука. - 2004. - № 3 (27). – С. 17-23. 3. Поваренков Ю. П. Психологическое содержание профессионального становления человека / Ю. П. Поваренков. – М.: Изд-во УРАО, 2002. – 160 с.

Admin
Admin

Posts : 72
Join date : 2018-03-13

View user profile http://sychasnematerialozn.forumotion.com

Back to top Go down

Re: КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД В СТРУКТУРІ МОДЕЛІ ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Post by Sponsored content


Sponsored content


Back to top Go down

Back to top


 
Permissions in this forum:
You cannot reply to topics in this forum